"Буває, читаєш книжку і не віриш у написане; буває, читаєш і готовий повірити; а буває, читаєш - і довіряєш кожному слову, хоча там наплетено міх вовни…
Буває, читаєш чиюсь книжку, і здається, що ти кращий читач, ніж він письменник. А буває – навпаки.
Буває, читаєш книгу, і відчуваєш, як витончується, ушляхетнюється душа; і ти вже не будеш таким, як раніше, а головне – сам писатимеш по-іншому.
Буває, читаєш книгу, і раптом усвідомлюєш, що це не тільки ти, але й вона читає тебе.
Буває, нічого не читаєш на папері, а розгорнеш Книгу своєї душі, і з подивом дізнаєшся, що це і є – найбільш глибоке, сокровенне і чесне письмо"

Автор: Мирослав Дочинець
"Різнотрав'я"

1. Біль є частиною росту.
Іноді життя закриває двері, бо пора рухатися. Це добре, тому що ми часто вже не почнемо рух, поки обставини не змусять нас. Коли настають важкі часи, нагадуйте собі, що немає болю без мети. Рухайтеся від того, що заподіює Вам біль, але ніколи не забувайте урок, який він викладає Вам. Те, що Ви боретеся, не означає, що Ви терпите невдачу. Кожен великий успіх вимагає гідної боротьби. Залишайтеся терплячими і впевненими. Все налагодиться; швидше за все, не через мить, але в кінцевому результаті все буде... Пам'ятайте, що є два види болю: біль, який заподіює біль, і біль, який змінює Вас. Замість того, щоб чинити опір цьому болю, дайте йому допомогти Вам.

2. Все в нашому житті тимчасово.
Завжди, коли йде дощ, ми знаємо, що він закінчиться. Щоразу, коли Вам заподіюють біль, рана заживає. Після темряви завжди з'являється світло - щоранку нагадує Вам про це, але проте Ви часто забуваєте це і вважаєте, що ніч триватиме завжди. Ніщо не триває вічно. І це теж пройде.
Якщо все добре прямо зараз, насолоджуйтеся цим. Це не триватиме вічно. Якщо все погано, не хвилюйтеся, тому що і це не назавжди. Те, що життя нелегке в даний момент, не означає, що Ви не можете сміятися. Те, що щось турбує Вас, не означає, що Ви не можете посміхнутися. Кожен момент дає Вам новий початок і нове закінчення. Кожну секунду Ви отримуєте другий шанс. Вам дають шанс, Ви просто повинні використовувати його.

3. Хвилювання і скарги нічого не змінять.
Ті, хто скаржаться найбільше, домагаються найменше. Завжди краще спробувати зробити щось і потерпіти невдачу, ніж нічого не зробити. Ніщо не закінчено, якщо Ви програли; все закінчено, якщо Ви тільки скаржитеся. Якщо Ви вірите в щось, продовжуйте намагатися. Не дозволяйте тіням минулого затьмарювати Ваше майбутнє. Дозвольте набутому досвіду поліпшити ваше життя. І незалежно від того, що станеться в кінцевому рахунку, пам'ятайте - істинне щастя починає прибувати тільки тоді, коли Ви припиняєте скаржитися на Ваші проблеми і починаєте бути вдячними за всі ті проблеми, яких у Вас немає.

4. Ваші шрами є символами Вашої сили.
Ніколи не соромтесь шрамів, залишених Вам життям. Шрам означає, що болі більше немає, і рана затяглася. Це означає, що Ви перемогли біль, засвоїли урок, стали сильнішими і просунулися. Шрам є татуюванням тріумфу. Не дозволяйте Вашим шрамам тримати Вас в заручниках. Не дозволяйте їм змушувати Вас жити в страху. Ви не можете змусити шрами зникнути, але Ви можете почати розглядати їх як ознаки сили.
Румі одного разу сказав: «Рана є місцем, де Світло входить в Вас». Ніщо не може бути ближчим до правди. З страждання з'явилися найсильніші душі; найвпливовіші люди в цьому великому світі. Подивіться на свої шрами як на гасло: «ТАК! Я ЗРОБИВ ЦЕ! Я вижив, і в мене є шрами, щоб довести це! І тепер у мене є шанс стати ще сильнішим».

5. Кожна невелика боротьба є кроком вперед.
Терпіння - не в очікуванні; воно в здатності зберігати гарний настрій, наполегливо працюючи на Ваші мрії. Тому, якщо Ви збираєтеся спробувати, йдіть до кінця. Інакше в старті немає ніякого сенсу. Це може означати втрату стабільності і комфорту на деякий час. Можливо, ви не зможете їсти те, що Ви звикли, або спати стільки, скільки Ви звикли, протягом багатьох тижнів поспіль. Це може означати зміну Вашої зони комфорту. Це може означати жертвування відносинами і всім, що Вам знайоме. Це може означати появу часу, який Ви проведете на самоті. Але саме самотність робить багато речей можливими. Це своєрідний тест на витримку, на те, наскільки Ви дійсно хочете досягти мети. І тоді Ви зрозумієте, що боротьба - не перепона на шляху, це - шлях. І він вартий того. Немає кращого відчуття в світі, ніж усвідомлення того, що ви живі.

6. Заперечність інших людей - не Ваша проблема.
Будьте впевнені, коли погане оточує Вас. Посміхайтеся, коли інші спробують перемогти Вас. Це - легкий спосіб підтримати власний ентузіазм. Коли інші люди будуть говорити про Вас погано, продовжуйте бути собою. Не дозволяйте іншим змінювати себе. Ви не можете приймати все занадто близько, навіть якщо це здається особистим. Не думайте, що люди роблять щось заради Вас. Вони роблять щось заради себе.
Перш за все, ніколи не міняйтеся для того, щоб справити враження на когось, хто каже, що Ви не досить гарні. Міняйтеся, якщо це робить Вас краще і веде Вас до більш яскравого майбутнього. Люди будуть говорити незалежно від того, що Ви робите чи як добре Ви робите це. Все жарти в сторону - у вас тільки одне життя. Тому робіть те, що робить Вас щасливими і будьте з тими, з ким Вам добре.

7. Те, що повинно бути, в кінцевому рахунку БУДЕ.
Ви наповнюєтесь силою, коли замість того, щоб кричати і скаржитися, Ви віддаєте перевагу посміхатися і цінувати життя. Благословення є в кожній боротьбі, з якою Ви стикаєтеся, але Ви повинні бути готові відкрити серце і розум, щоб побачити їх. Ви не можете змусити речі відбуватися. У деякий момент Ви повинні відпустити і дозволити тому, що призначено, трапитися.
Любіть Ваше життя, довіряйте Вашій інтуїції, ризикуйте, втрачайте і знаходьте щастя, вивчайте через досвід. Це - довга поїздка. Ви повинні припинити весь час хвилюватися, задаватися питаннями і сумніватися. Смійтеся, живіть в кожен момент життя і насолоджуйтеся життям. Ви можете не знати точно, куди Ви мали намір піти, але Ви в кінцевому рахунку прибудете туди, де Ви повинні бути.

8. Найкраще, що Ви можете зробити - продовжувати рухатися.
Не бійтеся розсердитися. Не бійтеся полюбити знову. Не дозволяйте тріщинам в своєму серці перетворюватися в рубці. Зрозумійте, що сила збільшується щодня. Зрозумійте, що хоробрість красива. Знайдіть у Вашому серці те, що змушує інших посміхатися. Пам'ятайте, що Ви не маєте потребу в багатьох людях у своєму житті, тому не прагнете мати більше «друзів». Будьте сильні, коли буде важко. Пам'ятайте, що всесвіт завжди робить те, що є правильним. Визнавайте, коли Ви будете неправі і виймайте уроки з цього. Завжди озирайтеся назад і дивіться, чого Ви добилися, пишайтеся собою. Не змінюйтесь ні для кого, якщо Ви не хочете. Робіть більше. Живіть простіше.

Просто продовжуйте бути СОБОЮ!

Продовжуйте рости! Продовжуйте рухатися!

Motivates bu Вероніка Василевська

Часто любов та повагу до себе плутають з егоїзмом.
А все тому, що в дитинстві не було досвіду, прикладу та розуміння, як це - любити себе.
У чому ж різниця?
1. Робити в житті, що хочеш, реалізувати бажання та творити - прояв любові та поваги до себе.
Змушувати (нав'язувати, маніпулювати) інших робити те, що хочеш ти - егоїзм.
2. Піклуватися про своє щастя і комфорт в житті - прояв любові та поваги до себе.
Змушувати інших піклуватися про твоє щастя і комфорт - егоїзм.
3. Послідовно вирішувати власні життєві труднощі, тримати у фокусі уваги свою життя - прояв любові та поваги до себе.
Постійно скаржитися і різними способами залучати чужу увагу до свого життя - егоїзм.
4. Народити дитину і навчити її любити своє життя своїм прикладом активного і радісного проживання власного життя (в області батьківства і за її межами) - прояв любові, поваги до себе і до дитини.
Зробити дитину метою і сенсом свого життя (підпорядкувати її життя своїм інтересам), все робити заради дитини - егоїзм.
5. Взяти вихідний, відключити телефон, скасувати зустріч з друзями, не брати трубку, якщо не хочеш зараз розмовляти з цією людиною - прояв любові та поваги до себе.
Прийти на обіцяну зустріч, відповісти на небажаний дзвінок і робити інших жертвами свого роздратування - егоїзм.
6. Обирати свої інтереси і себе, говорити "ні" і "мені це не підходить» - прояв любові та поваги до себе.
Обирати інтереси іншого, дозволяти порушувати свої кордони і звинувачувати близьких в тому, що ваше життя пішло не в те русло - егоїзм.
7. Відмовити іншому в матеріальній, емоційної і будь-який іншій допомозі, якщо дійсно відчуваєте, що у вас немає відповідного ресурсу - прояв любові та поваги до себе.
Допомогти іншому, але вважати його в боргу перед собою і ображатися, коли він не погоджується нести цей борг - егоїзм.
8. Просити про допомогу, але залишати іншому свободу погодитися або відмовити - прояв любові та поваги до себе та іншого.
Вказувати комусь, що він зобов'язаний вам допомогти або іншими способами змушувати його надати вам допомогу - егоїзм.
9. Не брати на себе зобов'язання, які не входять до списку ваших робочих обов'язків, але максимально якісно виконувати свою роботу - прояв любові та поваги до себе.
Навантажити себе чужими завданнями, а потім в таємниці або відкрито ненавидіти свою роботу і злитися на колег - егоїзм.
10. Слухати чужу думку, але діяти завжди по-своєму, згідно своїх принципів та цінностей - прояв любові та поваги до себе.
Покластися на іншого, навіть коли відчуваєте, що вам це не підходить, а потім аналогічним чином нав'язувати йому свою думку про що б то не було або звинувачувати його в тому, що запропоноване ним рішення не спрацювало - егоїзм.
11. Обирати себе - не егоїзм!
Обирати іншого, щоб він навзаєм вибрав тебе - егоїзм.
Все просто.
Егоїзм - це те, що зміцнює вашу співзалежність і позицію жертви по життю.
Повага та Любов до себе - це все те, що робить вас господарем та творцем власного життя.
Вільною, розслабленою, спокійною людиною, здатною обирати своє власне щастя і нести за нього відповідальність.
Поваги та любові кожному????
Спокійно та послідовно обирайте себе і своє життя сьогодні.

Maryna Lipych

Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом,
зігріє вам серце Різдвяним теплом.
Хай радість, кохання наповнять ваш дім,
оселяться щастя та спокій у нім!

З прийдешніми святами! Хай в Новому році буде багато нових надійних партнерів,  цікавих подорожей та приємних знайомств! Нових перемог та досягнень! Хай мрії здійснюються!

Бажаємо кожному із нас, у день Святого Миколая І не тільки!!! -
Добра, кохання, Божих ласк, всіх радощів земних, здійснення мрії та нових досягнень!
Здоров‘я всім міцного і багато приводів для радощів!

Одна женщина думала, с кем ей встречать Новый год – с Анатолием или телевизором. Телевизор победил, поскольку вчистую проиграл Анатолию по занудству.

Перед Новым годом времени в обрез – отчеты, залатывание дыр, по магазинам бегать некогда, – и женщина заказала в Интернете корзину продуктов: конфеты, шампанское, фрукты, нарезка всякая, бонусом от фирмы крохотная елочка.

Тридцать первого, в начале седьмого, домофон объявил о прибытии курьера. Женщина подождала пять минут, десять – ну сколько еще нужно, чтоб дойти до четвертого этажа, – не выдержала, оделась и спустилась вниз.

Дверь в подъезд была распахнута, а на крыльце стояла корзина и сидел курьер, мужик лет тридцати пяти. В ответ на напоминание о слогане «От прилавка до двери – мигом!» замахал руками и заорал: вы специально крыльцо не чистите, да?! Чтоб веселей было?! Лед сплошной! Грохнулся, голеностоп потянул, хорошо, не сломал!

Женщина сказала, если дворник не чистит, обращайтесь в ЖЭС, а она-то при чем, каждый должен заниматься своим делом.

А курьер сказал, когда на его крыльце снег-лед, а дворник в нетях, то он сам берет лопату, наводит порядок и не ждет вмешательства высших сил, и, что интересно, руки от непосильного труда не отваливаются.

А женщина сказала, что счастлива видеть такую сознательность, до свиданья, и, уже закрывая дверь, увидела, как курьер на одной ноге пытается спуститься с крыльца. Женщина посмотрела, как он прыгает подстреленным воробьем, неожиданно для самой себя развернулась и сказала:

– Вы не сможете вести машину. Подождите, я помогу. Что вы уставились, я пятнадцать лет за рулем!

– Вам нечем заняться? Имейте в виду, у меня еще пять заказов, часа на три.

– Да, нечем, но вам-то какое дело, – сказала женщина. – Поставлю свою корзину на заднее сиденье, напомните потом, чтоб забрала.

Машина оказалась новой «хондой».

– Как, однако, выросло благосостояние курьеров. Может, и мне бросить все, к вам податься?

– У нас конкуренция, вам не светит. Артем.

– Мария.

И они отвезли плюшевого тигра на 3-ю Поселковую – мальчику Феде от бабушки Эммы из Ванкувера (ура! бабуля не обманула!), и большой мягкий пакет на Севастопольскую – пожилой паре от племянницы Иры с семьей (зачем же они так тратились?), и три толстых книги на французском в самый конец Логойского тракта – профессору Климовскому от бывшего студента Олега (не ожидал, никак не ожидал), и букет бело-розовых хризантем на Седых – девушке Ассоль от неизвестно кого (ой! это Юрка! точно, Юрка!), и красивую тяжелую коробку на Жасминовую – Елене Викторовне от Костюкевича И. (нет-нет, я не плачу, я просто счастлива!).

– Ого, десять часов, спасибо, выручили, – сказал Артем. – Раз вы нынче добрая самаритянка, доставьте меня домой, тут рядом, машина пусть у вас во дворе постоит, завтра пришлю за ней. Один курьер заболел, у второго жена рожает, остальные – дай бог, чтоб свое развести успели; пришлось самому.

– Хорошо, – сказала Мария, – отвезу, семья, наверно, отчаялась вас дождаться.

– Из семьи у меня кот, вряд ли он все глаза выплакал, вот сюда, налево.

Шел тихий снег, за домами бабахал фейерверк, на лавочке под фонарем сидела старушка с палочкой.

– Бабушка, почему вы тут сидите, вам плохо?

– Что ты, деточка, не волнуйся, вышла на воздух, от телевизора глаза болят, посижу, на людей посмотрю.

– Бабушка, вы из какой квартиры? Из семнадцатой? А звать вас как? Антонина Петровна? А фамилия? Егорова? О, мне повезло, искать не надо, я из службы доставки, вам кто-то прислал подарок – не знаю, кто именно, но точно вам, Егоровой Антонине Петровне, квартира семнадцать. Вот, тут продукты всякие, конфеты, вот елочка еще. Сами донесете? Нет-нет, не ошиблась, что вы, у нас строго, у нас не перепутаешь.

Старушка сняла варежку, дотронулась рукой до елочки.

– Сыночек мой, столько лет ни письма, ни открытки, не мастер писать, а помнит. Знала я, что не забыл, знала, деточка, это от сыночка моего, не забыл. Стой, деточка, дай угощу тебя чем-нибудь, стой, от молодые, все бегом.

– Дочка, – сказал Артем, отложив телефон, – у Феди нашего дочка. Послушайте, Маша, у вас дома еда есть? Пусто? У меня ветчина какая-то была, яйца, виски полбутылки, хлеб должен остаться. Вы умеете омлет делать, такой воздушный? Умеете? А виски пьете? Как мать Тереза, вы не должны отказать страждущему, хромоногому и голодному. Или мне на лавочку сесть, чтоб вы меня пожалели?

Один старичок посмотрел, хмыкнул и решил, вот так и надо, а не «Дед Мороз – мне то! Дед Мороз – мне это!»
Давайте сами, не маленькие.
У деда ноги не казенные.

Наші вітання небайдужим!!!
Тим, хто публічно та не публічно, вдень та вночі, часто ризикуючи життям, допомагає державі, дітям та дорослим, хворим та тим, хто у скруті, військовим та медикам!!!!

Дякуємо, що страхуєте державу, дякуємо за ваше ВЕЛИКЕ  серце!!!!!
Слава нашим волонтерам!!!!

С 25.11.2020 по 29.11.2020 на нашем сайте объявляется ЧЕРНАЯ ПЯТНИЦА:)))
Каждый день пятницы:))) - честные скидки!  Какие?
50% скидки на  50 книг из раздела "Черная пятница 2020",
20% скидки на вс остальные книги!